Публікації документа 4 страница. Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені у статті 28 цього Закону.

Предыдущая12345678Следующая

Угода про злиття або приєднання містить положення, що
регулюють питання, визначені у статті 28 цього Закону.

Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з
моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів
(учасників) на загальних зборах кожного з банків.

Розділ III

КАПІТАЛ, УПРАВЛІННЯ, ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Глава 6

КАПІТАЛ, ФОНДИ ТА РЕЗЕРВИ БАНКУ

Стаття 30. Структура регулятивного капіталу банку

{ Назва статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

Регулятивний капітал банку включає: { Абзац перший частини
першої статті 30 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011 }

1) основний капітал;

2) додатковий капітал.

Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті
резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого
прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів
у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що
створюється під невизначений ризик при проведенні банківських
операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних
активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої
якості, які повинні відповідати таким критеріям: { Абзац перший
частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку
після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого
на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо
розкриватись у опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття
збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи
збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а
повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий
капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не
відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати
такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована
вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті
довгострокового перебування у власності цінних паперів,
відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які
повинні відповідати таким критеріям:



вони є незабезпеченими банком, субординованими і повністю
сплаченими; { Абзац другий пункту 3 частини третьої статті 30 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011 }

вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;

вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без
пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;

вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо
сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити
такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені банком боргові
капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути
забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи
ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх
інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу,
включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її
первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.

У разі якщо субординований борг наданий в іноземній валюті
першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку
України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України,
встановленим на звітну дату. { Пункт 4 частини третьої статті 30
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1533-VI ( 1533-17 )
від 23.06.2009 }

{ Пункт 4 частини третьої статті 30 із змінами, внесеними згідно
із Законами N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009, N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

Національний банк України має право визначати своєю
постановою інші складові додаткового капіталу, а також умови та
порядок його формування.

{ Частина четверта статті 30 в редакції Закону N 1617-VI
( 1617-17 ) від 24.07.2009 }

Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків
основного капіталу.

{ Частина статті 30 в редакції Закону N 1617-VI ( 1617-17 ) від
24.07.2009 }

Стаття 31. Розмір статутного капіталу на момент державної
реєстрації юридичної особи, яка має намір
здійснювати банківську діяльність

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної
реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську
діяльність, не може бути меншим 120 мільйонів гривень.

Національний банк України має право встановлювати для окремих
юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність,
залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний розмір
статутного капіталу на момент їх державної реєстрації, але не
нижче розміру, передбаченого цією статтею

{ Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законами N 133-V
( 133-16 ) від 14.09.2006, N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009; в
редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

Стаття 32. Порядок формування статутного капіталу банку

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього
Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Формування та капіталізація банку здійснюються шляхом
грошових внесків, крім випадків, передбачених Законом України "Про
першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам
фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів
України" ( 639-17 ) протягом строку його дії. Грошові внески для
формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти
України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно
конвертованій валюті або у гривнях. { Частина друга статті 32 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 639-VI ( 639-17 ) від
31.10.2008 - зміни діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом
N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 }

Статутний капітал банку не повинен формуватися з
непідтверджених джерел.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську
діяльність, до отримання банківської ліцензії та внесення
відомостей про неї до Державного реєстру банків має право
витрачати кошти, що вносяться засновниками для формування її
статутного капіталу, виключно з метою підготовки до здійснення нею
банківської діяльності.

{ Частина четверта статті 32 в редакції Закону N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

Банк не має права без згоди Національного банку України
зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально
встановленого рівня. Регулятивний капітал банку не може бути
меншим за статутний капітал. Ця вимога не поширюється на
новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним
банківської ліцензії.

{ Частина п'ята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 133-V ( 133-16 ) від 14.09.2006, N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011 }

Забороняється використовувати для формування капіталу банку
бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Стаття 33. Акції банку та паї банку

Банки здійснюють емісію власних акцій відповідно до
законодавства України про господарські товариства та цінні папери
з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

{ Частина перша статті 33 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }

Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника.

Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення
статутного капіталу банку.

{ Частина третя статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним
письмовим повідомленням Національного банку України про укладені
угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати
укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцій,
якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за
мінімальний рівень.

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або
паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк
письмово повідомляє Національному банку України за 15 календарних
днів до укладення угод. Національний банк України має право
заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це
може призвести до погіршення фінансового стану банку.

Банк-емітент продає свої акції на первинному ринку
безпосередньо або через андеррайтерів. Банку дозволяється
виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.

Стаття 34. Істотна участь

Юридична або фізична особа, яка має намір набути істотної
участі у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде
прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими
особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного
капіталу банку чи правом голосу акцій (паїв) у статутному капіталі
банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний
вплив на управління або діяльність банку, зобов'язана повідомити
про свої наміри цей банк і Національний банк України за три місяці
до набуття істотної участі або її збільшення.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані
надати Національному банку України разом з повідомленням повний
пакет документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими
актами Національного банку України.

Національний банк України розглядає документи, визначені у
цій статті, протягом трьох місяців з дня отримання повного пакета
відповідних документів.

Національний банк України надає (надсилає) рішення про
заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку
відповідній особі із зазначенням підстав такої заборони.

У разі якщо Національний банк України у строк, визначений
частиною третьою цієї статті, не надіслав відповідній особі
рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у
банку, таке набуття або збільшення вважається погодженим.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані
повідомити банк про погодження Національним банком України набуття
або збільшення істотної участі у банку та надати інформацію про
свою структуру власності та розмір частки істотної участі у банку.

Юридична чи фізична особа, яка має намір передати істотну
участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь
настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право
голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї
статті, або передати контроль над банком іншій особі, має
повідомити про це банк та Національний банк України в
установленому ним порядку.

Юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну
участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку
України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що
підтверджують істотну участь у банку для юридичної особи, яка має
намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають
змогу зробити висновок про:

ділову репутацію самої юридичної особи, членів її виконавчого
органу і наглядової ради, власників істотної участі та всіх осіб,
через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або
контроль істотної участі у банку;

фінансовий стан самої особи;

наявність достатньої кількості власних коштів для здійснення
заявленого внеску до статутного капіталу банку;

3) копії документів, визначених Національним банком України,
необхідні для ідентифікації самої юридичної особи та всіх осіб,
через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або
контроль істотної участі у банку;

4) відомості про свою структуру власності відповідно до вимог
Національного банку України;

5) висновок Антимонопольного комітету України у випадках,
передбачених законодавством України.

Іноземна юридична особа, яка має намір набути або збільшити
істотну участь у банку, додатково подає Національному банку
України такі документи:

1) копію рішення уповноваженого органу управління іноземної
юридичної особи про участь у банку в Україні;

2) письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у
банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом
країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної
особи, якщо законодавством такої країни вимагається отримання
зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної
особи про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог
щодо отримання такого дозволу;

3) витяг із торговельного, банківського, судового реєстру або
інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземної
юридичної особи в країні, в якій зареєстровано її головний офіс;

4) копію аудиторського висновку аудитора іноземної держави,
підтвердженого українською аудиторською фірмою, про фінансовий
стан іноземної юридичної особи на кінець останнього повного
календарного року.

Фізична особа, яка має намір набути або збільшити істотну
участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку
України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що
підтверджують істотну участь у банку для фізичної особи, яка має
намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають
змогу зробити висновок про ділову репутацію самої особи та всіх
осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння
істотною участю у банку;

3) документи, визначені Національним банком України, що дають
змогу зробити висновок про майновий стан самої особи та всіх осіб,
через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною
участю у банку;

4) копії документів, необхідних для ідентифікації фізичної
особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане
володіння та/або контроль істотної участі у банку;

5) відомості за формою, установленою Національним банком
України, про асоційованих осіб фізичної особи;

6) відомості за формою, установленою Національним банком
України, про юридичних осіб, у яких фізична особа є керівником
та/або контролером.

Фізична особа - іноземець, яка має намір набути або збільшити
істотну участь у банку, додатково подає Національному банку
України письмовий дозвіл на участь у банку в Україні, виданий
уповноваженим контролюючим органом країни, в якій вона має
постійне місце проживання, якщо законодавством такої країни
вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення
про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо
отримання такого дозволу.

Документи, зазначені в цій статті, що подаються іноземною
юридичною особою та фізичною особою - іноземцем, мають бути
нотаріально засвідчені за місцем видачі та легалізовані в
установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.

Документи, зазначені в цій статті, складені іноземною мовою,
мають супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом
українською мовою.

Національний банк України погоджує набуття або збільшення
істотної участі іноземною юридичною та фізичною особою за таких
умов:

1) держава, в якій зареєстрована (має постійне місце
проживання) іноземна особа, на належному рівні забезпечує
виконання міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та
фінансуванню тероризму;

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстрована (має
постійне місце проживання) іноземна особа, за оцінкою відповідних
міжнародних органів в цілому відповідає Основним принципам
ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань
банківського нагляду;

3) між Національним банком України та органом банківського
нагляду держави, в якій зареєстрована (має постійне місце
проживання) іноземна особа, укладено угоду про взаємодію у сфері
банківського нагляду, гармонізації їх принципів та умов.

Національний банк України має право заборонити юридичній або
фізичній особі набувати або збільшувати істотну участь у банку, у
разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, документи містять
недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів
України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

2) ділова репутація особи, а для юридичної особи і членів її
виконавчого органу та/або наглядової ради, власників істотної
участі у ній та всіх осіб, через яких здійснюватиметься
опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку,
не відповідає вимогам щодо її бездоганності, установленим
Національним банком України;

3) фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан
фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься
опосередковане володіння істотною участю у банку, не відповідають
вимогам, установленим Національним банком України;

4) особа не має власних коштів для набуття або збільшення
істотної участі у банку;

5) набуття або збільшення особою істотної участі у банку
загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або
суперечитиме антимонопольному законодавству України;

6) структура власності юридичної особи не відповідає вимогам
щодо її прозорості, встановленим Національним банком України.

Юридична особа, яка має істотну участь у банку, зобов'язана
повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку
про всі зміни структури її власності, а також надавати інформацію
щодо ділової репутації новопризначених керівників у місячний строк
з моменту настання відповідних змін.

Фізична особа, яка має істотну участь у банку, зобов'язана
повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку
про всі зміни в інформації, яку вона надає згідно з вимогами цієї
статті.

Національний банк України має право визначати наявність
значного чи вирішального впливу на управління або діяльність
юридичної особи.

{ Стаття 34 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011 }

Стаття 35. Достатність (адекватність) регулятивного капіталу

Банк та кожний власник істотної участі зобов'язані
підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного
капіталу банку на рівні, встановленому Національним банком
України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний
коефіцієнт співвідношення основного капіталу до сукупних активів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний
коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань
банку.

Національний банк України, враховуючи потреби забезпечення
стабільності банківської системи та загальноприйняті в міжнародній
практиці принципи і стандарти, визначає мінімальний розмір
регулятивного капіталу банку, мінімальне значення та порядок
обчислення нормативу достатності (адекватності) регулятивного
капіталу, коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до
сукупних активів та коефіцієнт співвідношення регулятивного
капіталу до зобов'язань банку.

Банк зобов'язаний подати на розгляд до Національного банку
України план заходів щодо відновлення рівня регулятивного
капіталу, якщо цей рівень зменшиться до мінімально встановленого
Національним банком України. План заходів надається банком
протягом 10 днів з дня встановлення факту зменшення рівня
регулятивного капіталу та має визначати порядок і строки виконання
запланованих заходів.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти
капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл
призведе до порушення нормативу достатності (адекватності)
регулятивного капіталу.

Банк має право здійснювати виплату дивідендів один раз на рік
за підсумками календарного року за рахунок прибутку звітного року,
що залишається в розпорядженні банку. Банк здійснює виплату
дивідендів у порядку, передбаченому статутом банку.

{ Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 133-V
( 133-16 ) від 14.09.2006; в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }

Стаття 36. Резервний та інші фонди банку

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття
непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових
зобов'язаннях.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5
відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків
розміру регулятивного капіталу банку.

У разі коли діяльність банку може створювати загрозу
інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк
України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів
щорічних відрахувань до них.

Банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття
збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів
Національного банку України.

Глава 7

УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Стаття 37. Органи управління та контролю банку

Органами управління банку є загальні збори учасників,
спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній
аудит банку.

Стаття 38. Загальні збори учасників

Вищим органом управління банку є загальні збори учасників.

До компетенції загальних зборів банку належить прийняття
рішень щодо:

1) визначення основних напрямів діяльності банку та
затвердження звітів про їх виконання;

2) внесення змін та доповнень до статуту банку;

3) зміни розміру статутного капіталу банку;

4) призначення та звільнення голів та членів спостережної
ради банку, ревізійної комісії;

5) затвердження річних результатів діяльності банку,
включаючи його дочірні підприємства, та заходів за результатами
розгляду висновків аудиторської фірми; { Пункт 5 частини другої
статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

6) розподілу прибутку;

7) припинення діяльності банку, призначення ліквідатора,
затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом банку до компетенції загальних зборів учасників
можуть бути віднесені інші питання. Повноваження, визначені
пунктами 1-7 цієї статті, належать до виключної компетенції
загальних зборів учасників. Інші повноваження загальних зборів
учасників банку можуть бути делеговані до компетенції спостережної
ради банку.

Рішення загальних зборів банку не має юридичної сили в разі
його прийняття з використанням права голосу належних або
контрольованих акцій (паїв) осіб, яким Національний банк України
заборонив користуватися правом голосу належних або контрольованих
акцій (паїв).

{ Статтю 38 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

Стаття 39. Спостережна рада банку

Спостережна рада банку обирається загальними зборами
учасників з числа учасників банку або їх представників. Члени
спостережної ради банку не можуть входити до складу правління
(ради директорів) банку, ревізійної комісії банку.

Спостережна рада банку здійснює такі функції:

1) призначає і звільняє голову та членів правління (ради
директорів), керівника служби внутрішнього аудиту банку; { Пункт 1
частини другої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

2) контролює діяльність правління (ради директорів) банку;

3) визначає аудиторську фірму, розглядає її висновок та готує
рекомендації загальним зборам учасників для прийняття рішення щодо
нього; { Пункт 3 частини другої статті 39 в редакції Закону
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

4) встановлює порядок проведення ревізій та контролю за
фінансово-господарською діяльністю банку;

5) приймає рішення щодо покриття збитків;

6) приймає рішення щодо створення, реорганізації та
ліквідації дочірніх підприємств, відокремлених підрозділів,
затвердження їх статутів і положень; { Пункт 6 частини другої
статті 39 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

7) затверджує умови оплати праці та матеріального
стимулювання членів правління банку;

8) готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні
збори учасників;

9) здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами
учасників банку.

Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку
визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що
затверджуються загальними зборами учасників банку.

Стаття 40. Виконавчий орган банку

Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку,
здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів,
необхідних для статутної діяльності банку, та несе
відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами
та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних
зборів учасників і спостережної ради банку.

У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від
імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній
раді банку.

Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення,
що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною
радою банку.

Голова правління (ради директорів) банку керує роботою
виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Стаття 41. Ревізійна комісія

Ревізійна комісія здійснює контроль за
фінансово-господарською діяльністю банку.

Ревізійна комісія:

1) контролює дотримання банком законодавства України і
нормативно-правових актів Національного банку України;

2) розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує
відповідні пропозиції загальним зборам учасників;

3) вносить на загальні збори учасників або спостережній раді
банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції
ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і
стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.


3100557754130719.html
3100608493362505.html
    PR.RU™